- заганяти
- I -я́ю, -я́єш і рідко заго́нити, -ню, -ниш, недок., загна́ти, зажену́, зажене́ш; наказ. сп. зажени́; док., перех.
1) Примушувати кого-, що-небудь увійти кудись, у щось; прот. виганяти. || розм. Наказувати кому-небудь, примушувати йти до якогось місця, в якесь приміщення і т. ін. || розм. Приводити, припроваджувати до якого-небудь місця.2) Гнати кудись далеко. || розм. Примушувати йти, виїжджати куди-небудь (зазвичай далеко) зі свого дому, краю і т. ін.; висилати. || розм. Відправляти або перевозити кого-, що-небудь у віддалене місце.3) тільки док. Виснажити, замучити до повної знемоги швидкою і довгою їздою (коней), гонитвою (дичину).4) розм. Глибоко застромлювати, вбивати у що-небудь із розгону, з силою. || З силою вкладати, втискувати.5) заго́нити, загна́ти, заст. Починати оранку загону, якої-небудь ділянки.6) тільки док., фам. Продати, збути що-небудь.
II -я́ю, -я́єш, док.1) неперех. Почати ганяти; забігати.2) перех. Дуже втомити, виснажити швидкою і довгою їздою (коней), гонитвою (дичину). || Виснажити, змучити роботою, багатьма дорученнями.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.